Ольга Степанівна Шевчук, кандидат філологічних наук, доцент.
Довгі роки Ольга Степанівна Шевчук очолювала кафедру української мови, навчаючи і виховуючи не лише студентів, а й викладачів.
Вимоглива й принципова, вона вважала, що учитель не має права на помилку так само, як і лікар. Тому дуже часто не прощала помилок майбутнім учителям. Вона надзвичайно працелюбна й організована, намагалася донести до кожного із нас розуміння того, що навчання – це праця, якщо чимось займаєшся, то треба примусити себе знати ВСЕ.
Відмінювання числівників))) – це те, через що пройшло не одне покоління студентів-філологів, це те, що ми пронесемо через усе своє життя! А ще її лекції… Студенти, що писали конспекти на її лекціях, рідко зверталися до підручників… Просто не було потреби! Вона мала унікальний дар – розповісти на лекції все і про все!
А ще її почуття гумору… Миттєве, як блискавка! На екзамені з морфології, на 3-му курсі вона поставила додаткове питання: «Що скажете про дієсприслівникові форми на -чи?». Відповідь: «Тремтячи я зайшов на іспит…». Через долю секунди вона: «І плачучи вийдете з іспиту, якщо про вид не станете розповідати!»)))
Дорога Ольго Степанівно! Здоров’я Вам!
Володимир Мозгунов