Обрати сторінку

Історія факультету

Філологічний факультет був заснований 1937 року у складі педінституту і мав три кафедри: російської мови, української мови із підсекцією іноземних мов, а також кафедру російської, української та зарубіжної літератур. На трьох кафедрах працювало дванадцять викладачів. Кафедру російської мови очолив Г. І. Ріхтер, кафедру української мови із підсекцією іноземних мов — Р. І. Львівська, кафедру літератури — Гуцало.

У 1937 році 150 студентів були переведені із Артемівського учительського інституту, вони ж стали першими випускниками. Проте доля багатьох викладачів трагічно обірвалася на початку кар’єри. Так, на протязі лише 1937 — 1938 рр. були репресовані Росинський, Шевченко, Сирота, Шостак, Іщенко, а за ними і перший директор Сталінського педінституту Олександр Васильович Євдокименко. Його було засуджено на десять років виправних робіт жорстокого режиму. (Реабілітований посмертно лише в 1956 році). Директором педінституту був призначений С. О. Ксенафонтов.

У 1941 р. Сталінський педінститут було евакуйовано разом із частиною студентів, а серед них студентка літературного факультету Олександра Сергіївна Бородай. Викладачі ж — Меншиков, Костецький, Марченко, Гуцало, Духовний були першими, хто пішли на фронт разом із студентами на захист Вітчизни.

Загалом, на фронтах ІІ-ої світової війни за даними архіву Міністерства оборони СРСР воювало 20 викладачів та 100 студентів із Сталінського педінституту. За попередніми даними загинуло вісімнадцять студентів та чотири викладачі, серед них Костецький Вадим Іванович, перший декан філологічного факультету. Викладач історії російської літератури Марченко Марк Авксентійович загинув під Ржевськом 14.01 1942 року, захоронений у братській могилі. (Про його подвиг повідомила «Ржевська правда» 3 листопада 1968 року.).

На території Палацу культури металургів у Донецьку німецька влада створила концтабір, куди зігнали в першу чергу євреїв, комуністів та інших підозрілих осіб. Усі вони були розстріляні або замучені у таборах смерті. А готель «Донбас» було перетворено в регіональне відділення гестапо.

Місцеве населення чинило рішучий опір окупантам. Старший викладач кафедри російської мови та літератури Лихошпай Просковія Дмитрівна — учасник підпілля. Членами молодіжної організації, що чинила опір окупантам стали й студенти Сталінського педінституту. У 1941 році було затримано при розклеюванні листівок випускника історичного факультету члена партизанського загону Анатолія Коломійця. Німці розстріляли його прямо біля стін гестапо.

Студенти філологічного факультету разом із медсестрою Баранчиковою Катериною, студенткою медичного університету Шурою Васильєвою, учителькою Мартою Носковою розповсюджували листівки із даними інформбюро, допомагали військовополоненим втекти із табору смерті. А потім допомагали одежею і документами, вивозили їх за місто, аби утікачі могли дібратися до своїх військових частин. У 1942 році у шостому номері «Донецкого городского вестника» Юзівської міської управи було надруковане оголошення польового коменданта: «Следующие лица провинились тем, что благоприяствовали и содействовали бегству военнопленных и были потому 15 января 1942 года растреляны». Нижче подані імена убитих студентів: Баранчикова Клавдія 23 роки, Кастрикіна Капітоліна 22 роки, Носкова Марта 29 років.

Випускниця філологічного факультету Матвієнко Лідія Петрівна працювала у будівельній бригаді «Торнт» за завданням підпільної організації, яку очолював Олександр Шведов. Вона забезпечувала загін зброєю, документами, перепустками. Брала участь у розробці плану підриву прифронтового складу, який було знищено 23 квітня 1943 року. 2 березня 1943 року її було розстріляно німецькими окупантами за зраду.

Лише у 1943 році місто Сталіно звільнили радянські війська. І майже одразу відновив свою роботу Сталінський педінститут. Німецькі загарбники завдали інституту великих збитків: навчальний корпус та бібліотека, що мала сто тисяч книг, були спалені. Педінституту було передано приміщення середньої школи № 3. У напівзруйнованому приміщенні, із закладеними цеглою вікнами, без опалення… Таким воно і постало перед студентами восени 1943 року. Великим було бажання вчитися, та потрібно було відновити приміщення. Юнаки та дівчата спочатку взялися не за підручники, а за будівельні інструменти. Незабаром будинок був готовий для проведення занять. У зв’язку із відсутністю меблів керівництво педінституту зобов’язало кожного студента принести стілець, та кожних чотири — стіл. Незабаром всі меблі замінили на нові. Донецька меблева фабрика виготовила столи, лави, дошки. Невистачало підручників, а тому на допомогу прийшли інші вузи. Якщо 1 січня 1944 року на денному відділенні навчалася лише половина студентів останнього передвоєнного року — 484 особи, то з 1 вересня 1944 року — 791 студент, серед них були воїни нагороджені за бойові заслуги медалями, орденами, деякі мали офіцерське звання. У переможному 1945 році дипломи учителів одержали 120 студентів. Важко було із викладацьким складом, бо працювали тільки 25 викладачів. Залишились викладати Г. Й. Ріхтер, Гуркевич, Грицай, М. М. Молдавська, Й. С. Мірошниченко. А у 1945 році їх кількість збільшилася до 64-ох. Із фронту повернулись: М. Л. Рева, який із 1941 по 1945 рр. воював у 6-му стрілковому полку танкової бригади, О. П. Половинкіна — радиотелеграфістка першого Псковського легіону, гвардії старший лейтенант Степан Цибульник — штурман ескадрильї, Степан Сергійович Кулаков — рядовий ІІІ —го полку зв’язку армії центру, доцент кафедри російської мови старший сержант стрілкового полку М. П. Причестков.

Із 1949 року працюючий при педінституті вчительський інститут став факультетом іноземних мов. А до кінця першої воєнної п’ятирічки було завершено будівництво нового навчального корпусу, корпус № 1, в якому до вересня 2014 року працював філологічний факультет ДонНУ. У будівництві брали участь студенти інституту.

У 1953 році колектив викладачів порушив питання про створення в Донецькому регіоні університету. 14 вересня 1964 року на підставі постанови Ради міністрів УРСР став філією Харківського державного університету. 11 червня 1965 року вийшла постанова Ради міністрів України організувати Донецький державний університет. Першим ректором став Хорошаєв Микола Федорович. 26 грудня 1965 року у Донецькому театрі опери і балету відбулися урочисті збори, присвячені відкриттю університету і Донецького наукового центру Академії наук України.

Із усіх куточків України до Донецька почали прибувати молоді учені. На філологічному факультеті працювали Аданов, Гіршман, Лях, Отін, Стебун, Циганенко, Шевчук. Всі вони стояли біля джерел створення нових структур університету.

У 1970 році було опубліковано 170 наукових робіт, зокрема праці Гіршмана М. С., Постової Ф. Д, Циганенко Г. П. Із 1965 по 1970 рр. 58 осіб захистили кандидатські дисертації, серед них Величко, Гетьман, Максимова. У 1967 році на Всесоюзному конкурсі студентських робіт переміг Добров П. В., у майбутньому декан історичного факультету. Час плинув швидко. 70 — 80 рр. — це час великого внутрішнього вузівського будівництва: навчальні корпуси, гуртожитки, спортивно-оздоровчі споруди.

Із 1994 року університет отримав 4-ий рівень акредитації із наданням права автономії. У вересні 2000 року навчальному закладу було надано статус національного. Водночас розширилися регіональні та національні зв’язки. У співдружності з іншими інститутами, університетами наш вуз організовує форуми, конференції тощо. У Донецькому національному університеті функціонують спеціалізовані вчені Ради із захисту кандидатських та докторських дисертацій.

У 2001 році на філологічному факультеті відкрито спеціальність «Журналістика», яка здійснює ліцензований набір та підготовку студентів за напрямом «бакалавр», а з 2005 року — за напрямами «спеціаліст» і «магістр». У 2005 році було власне засновано кафедру журналістики.

У 1994 році факультетові була передана кафедра педагогіки та психології, яка раніше мала статус загальноуніверситетської. У 2003 була створена як окремий підрозділ кафедра психології, яка до цього часу існувала в межах кафедри педагогіки і психології. Створення кафедри було пов’язане з організацією спеціальності «Психологія» в Донецькому національному університеті.

У 2008 році кафедру української мови перейменовано на кафедру української мови та прикладної лінгвістики, що вмотивовано тим, що вона стала випусковою для спеціальності «Прикладна лінгвістика», відкритої 2004 року.

У 1995 році для викладання на всіх спеціальностях університету дисциплін українознавчого циклу («Українська мова за професійним спрямуванням» та «Історія української культури») створюється нова кафедра української філології і культури. З 2009 року вона стала випусковою зі спеціальності «Культурологія».

Із жовтня 2014 року філологічний факультет продовжив свою роботу у Вінниці у зв’язку із переїздом університету через військові дії на Донбасі. Факультет продовжує розвиватися.

Із 2019 року відкрилися нові освітні програми : СО «Бакалавр» «Міжкультурна лінгвістика», СО «Магістр» «Цифрова журналістика» та «Публічна лінгвістика».
Зараз активно працюють три наукові школи:

  • наукова школа граматики та лінгвоперсонології під керівництвом доктора філологічних наук, професора, член-кореспондента НАН України А. П. Загнітка;
  • наукова школа інтертекстуального аналізу, очолювана доктором філологічних наук, професором В. А. Просаловою;
  • наукова школа психології здоров’я під керівництвом доктора психологічних наук, професора О. В. Бацилєвої.

З метою підготовки висококваліфікованих кадрів на факультеті діє аспірантура зі спеціальностей 035 «Філологія» та 053 «Психологія».

Зараз на філологічному факультеті здійснюється підготовка бакалаврів за 5 освітніми програмами:

  • «Українська мова та література»,
  • «Прикладна лінгвістика»,
  • «Міжкультурна лінгвістика»,
  • «Психологія»,
  • «Журналістика».

Після завершення бакалавріату студенти мають змогу продовжити навчання в магістратурі за 5 освітніми програмами:

  • «Українська мова та література»,
  • «Прикладна лінгвістика»,
  • «Публічна лінгвістика»,
  • «Психологія»,
  • «Цифрова журналістика».

Крім цього, працює додаткова сертифікаційна програма «Переклад науково-технічної літератури», з вересня 2019 року відкривається сертифікаційна програма з полоністики.

Навчання забезпечує професорсько-викладацький склад шести випускових кафедр: української мови; теорії та історії української і світової літератури; загального та прикладного мовознавства і слов’янської філології; української філології і культури; психології; журналістики.

Для забезпечення навчального процесу, окрім штатних працівників, запрошуються також провідні наукові співробітники НАН України, вчені й викладачі інших країн, знані діячі культури, відомі журналісти і психологи.

На факультеті щороку проходять наукові конференції, друкуються наукові періодичні видання, де публікують свої дослідження не тільки викладачі, але й студенти. Наукова робота здійснюється також згідно з угодами, укладеними з іншими вишами України, ближнього й далекого зарубіжжя.
Факультет забезпечує:

  • фундаментальність, гнучкість гуманітарної освіти, цінність якої не залежить від кон’юнктурних коливань і визнається в Україні та за кордоном;
  • повний цикл підготовки сучасного висококваліфікованого фахівця та наукових кадрів у гуманітарній сфері в системі бакалавріат — магістратура — аспірантура — докторантура. З 2017 року успішно діє спеціалізована вчена рада К 11.051.14 із захисту кандидатських дисертацій зі спеціальностей 10.02.01 — українська мова, 10.02.17 — порівняльно-історичне і типологічне мовознавство (голова ради — доктор філологічних наук, професор, член-кореспондент НАН України А. П. Загнітко);
  • спрямованість на практичну підготовку в навчанні, яку забезпечують понад 60 баз практики — провідні мультимедійні ЗМК, заклади освіти та культури, органи державної влади та місцевого самоврядування, наукові установи. Практико-зорієнтоване навчання реалізується через участь у низці соціальних проектів з підтримки осіб з інвалідністю, дітей-сиріт, дітей, що постраждали внаслідок збройного конфлікту, дітей з аутистичним спектром;
  • участь у програмах академічної мобільності. Студенти філологічного факультету успішно реалізують свій творчий та науковий потенціал у навчальних закладах Швеції, США, Великої Британії, Польщі;
  • високу конкурентоспроможність випускників факультету за рахунок розвинутої системи позааудиторної роботи: постійно діють гуртки творчої молоді: лінгвістичний; літературознавчий гурток «Весела наука»; Літературна студія «Поетичний Атеней»; гурток ораторського мистецтва; «Школа лідера»; міжкафедральна навчально-наукова лабораторія «Лінгвоперсонологія, ономастика і культурологія»; регулярно проводяться тренінги з психології, журналістики.

Сьогодні філологічний факультет ДонНУ імені Василя Стуса — це 53 кваліфіковані викладачі, із яких 10 докторів наук, 30 кандидатів наук, 1 заслужений діяч культури, 1 заслужений журналіст України. Це п’ять магістерських освітніх програм; повний цикл навчання з можливістю захисту дисертацій; широке міжнародне партнерство; безмежні можливості для реалізації інтелектуального і творчого потенціалу.

Перший корпус філологічного факультету

Перший повоєнний випуск

 

Декан філологічного факультету Отін Є.С. на суботнику

Перший випуск Сталінського педагогічного університету

Волошко Євген Михайлович із сином Володимира  Сосюри (1983р.)

Волошко Є. М. та студенти

 

Зустріч із Павлом Байдебурою

 

Олесь Гончар та Євген Волошко

 

Монумент В. Стуса на корпусі №1 Філологічного факультету, Донецьк