Вмирає пiзно чоловiк…
Вмирає пiзно чоловiк,
а родиться дочасно,
тому й на свiтi жити звик,
як раб i рабовласник.
Вiн като-жертва, жертво-кат,
страждає i богує,
iде вперед, немов назад,
як душу гнiв руйнує.
О свiте свiте свiте мiй,
Їй-бо, нiяк не звикну:
невже твiй син — то тiльки злий,
а добрий — то калiка?
А все немудре. Доживу
вiка, докалiчiю,
Допоки жили не зiрву
чи не зламаю шиї.
|
A man dies late…
A man dies late,
Or he is born too early,
And day by day repeats the same old story,
Sometimes a slave, sometimes a holder,
He suffers and enjoys the life,
He rules the world and turns the knife,
He makes step further, but in vain,
His soul is now in so much pain.
Oh, dear Lord, explain how come
that sons of yours – are only wicked
But if some good – we call them cripples?
To me it seems just so unwise.
But I will live,
I will survive
Continue striving till I die.
|
Як добре те, що смерті не боюсь…
Як добре те, що смерті не боюсь
і не питаю, чи тяжкий мій хрест.
Що перед вами, судді, не клонюся
в передчутті недовідомих верст.
Що жив, любив і не набрався скверни,
ненависті, прокльону, каяття.
Народе мій, до тебе я ще верну,
як в смерті обернуся до життя
своїм стражденним і незлим обличчям.
Як син, тобі доземно уклонюсь
і чесно гляну в чесні твої вічі
і в смерть із рідним краєм поріднюсь
|
So good that I don’t fear death…
So good that I don’t fear death
Don’t ask about my ball and chain.
Don’t bow to you under my breath
And have a foretaste to unknown gains.
Cause I have lived and loved so long,
But there’s no hatred or remorse.
To you, my people, I’ll return,
Between the life and death find course.
And like a son who just came back,
I’ll look into your eyes once more
And see how slowly my lifetrack
Will end right here, at my home.
|
