Стартувала наукова платформа «Василь Стус: Поет, Дивак і Єретик»

Січень 15, 2019 | Новина

«Я хочу, щоб на диваків казали: це нормальні люди. <…>

Бо диваки це винятки, а нормальне в людині – виняток.

Людство повинно цікавитись не існуванням об’єктивної

правди, а суб’єктивним прагненням її»

Ігор Костецький

Саме ці слова Ігоря Костецького про дивака як людину, що є винятком, бо вона – нормальна, стали своєрідним мотто до першої Наукової платформи «Василь Стус: Поет, Дивак і Єретик», яка відбулася 14 січня 2020 року на кафедрі теорії та історії української і світової літератури ДонНУ імені Василя Стуса, і була ініційована доцентами кафедри Олегом Солов’єм й Ольгою Пуніною. Організатори Наукової платформи позиціонували захід як камерний, із фаховою і щирою розмовою про різні аспекти життєтворчості Василя Стуса зі справжніми поціновувачами його біографічного і художнього тексту.

Серед учасників Наукової платформи – стусознавці, які впродовж останнього десятиліття активно досліджують Стусів доробок у кількох ракурсах – поетологічному, психографічному, філософському, етичному. Відтак діалог науковців був живим, плідним і неформальним, народжувалися нові стусознавчі пропозиції, спалахували спонтанні дискусії.

Наукова розмова точилася довкола концептуальних понять, покладених в основу назви платформи – поет, дивак і єретик. Так, Олег Соловей (Вінниця) звернувся до теми апокрифічної природи лірики Василя Стуса: йому йшлося про апокрифічність як автентичність біографії, поета як еталонного експресіоніста, три різновиди Стусових поетичних текстів. Для науковця творча особистість Василя Стуса – цілісна, його нетутешність, «одержимість» (майже вслід за Юрієм Шерехом) прив’язана до точки відліку 4 вересня 1965 року, відколи він був позбавлений нормального людського життя. Стусознавець Тетяна Михайлова (Київ) зосередила увагу на біографічних і творчих зв’язках між Василем Стусом й Осипом Мандельштамом, наголошуючи на тому, що з позиції психологічної це були особистості вибухові й бунтівні, мали суголосні літературні зацікавлення. Маргарита Єгорченко (Київ) звернулася до проблематики, пов’язаної з її безпосереднім науковим дослідженням – концепція творчості Василя Стуса, її філософсько-етичне й поетологічне підґрунтя. Для стусознавця Михайла Жиліна (Вінниця) актуальним завданням постало віднайти паралелі між розумінням єресі як учення в ХІ столітті й життєтворчістю Василя Стуса. Дослідник Сергій Цікавий (Вінниця) зосередив увагу на просторових координатах художньої прози Василя Стуса, їх негативній конотації, і сучасній теорії геопоетики. Літературознавець Ольга Пуніна (Вінниця) вдалася до створення своєрідного семантичного поля поняття дивака – біографічного і творчого, звернувшись до Стусових самохарактеристик, спогадів його товариського кола, літературно-критичних зауваг Дмитра Стуса, Костя Москальця й Олега Солов’я: Василь Стус як «дивак», «здвинуте», «людина нетутешня», «навіжений муж», «Дон Кіхот», інакший, обраний, самотній і чужий…

Організатори першої Наукової платформи «Василь Стус: Поет, Дивак і Єретик» щиро вдячні всім учасникам, які долучилися до створення нової, неформальної, сторінки у стусознавчій науці. Своєрідним підсумком проведеної фахової розмови стане підготовка шостого випуску наукового альманаху «Стусознавчі зошити» (2020).

В. о. завідувача кафедри теорії та історії

української і світової літератури Ольга Пуніна