Микола Олексійович Луценко (27.10.1947 – 01.10.2011), професор, доктор філологічних наук
Одна із легенд філологічного факультету.
Усі першокурсники спеціальності «Українська мова та література» його страшенно боялися і всі студенти 4-5 курсів його любили! Боялися, мабуть, через те, що на першому курсі важко зрозуміти, що ця людина хоче із тебе зробити філолога, а це статус і місія, які вимагають неабияких знань, знання ж не даються легко… Любили тому, що вже на 4-5 курсі самі потроху розуміли, Йому вдалося і ми тепер починаємо бути філологами.
М. О. Луценко був людиною енциклопедичних знань, тонкого, ледь вловимого почуття гумору, людиною надзвичайно вимогливою, у першу чергу до себе. Наприкінці свого життєвого шляху мав великі проблеми зі здоров’ям і саме тому, фактично, відмовився працювати викладачем. Нам усім здавалося, що він ще може. І він міг… Але не так, як вважав, що повинен.
Володимир Мозгунов